Пренатальна психологія: пам’ять плода
Умови, у яких плід розвивається у материнській утробі, зберігаються у пам’яті людини, хоча й у неусвідомленому вигляді. Ще недавно ця теорія викликала посмішки скептиків. Але з розвитком медицини вдалося довести, що пренатальний досвід дитини друкується з його життєдіяльності.
Як, наприклад, може бути пов’язана схильність людини до депресії та стрес її матері в період вагітності? Стрес викликає викид певних гормонів, які через кров надходять до дитини і викликають її реакцію у відповідь – вона також починає турбуватися. Крім цього, гормони стресу можуть викликати передчасні скорочення матки, і дитина «запам’ятає», що наслідок стресу – вигнання зі звичного та комфортного світу. Ставши дорослою, ця людина на будь-яку стресову ситуацію реагуватиме депресією.
Схильність до суїциду може «подарувати» малюкові матір, яка носить небажану дитину. Причому схильність ця може проявитися в ранньому віці. Мати, яка не бажає виношувати дитину і постійно думає про те, як її позбутися, створює для плода постійне агресивне середовище, яке віддруковується в його пам’яті. Людина з таким «відбитком» все життя почуватиметься чужою та непотрібною.
Окрім відчуття своєї марності, у небажаних дітей часто розвиваються психосоматичні захворювання – вегетосудинна дистонія, виразка шлунка, ішемічна хвороба серця тощо.
Завдяки теорії пренатальної пам’яті, все більше майбутніх мам присвячують період очікування дитини тільки їй: слухають гарну музику, насолоджуються видами природи, медитують. Будь-яка жінка, яка стала мамою, знає, що ненароджена дитина дуже чуйно сприймає все, що відбувається навколо неї. І він не лише реагує, а й запам’ятовує інформацію, яка пізніше внесе свої корективи до його поведінки та життєвої моделі.
Розум людини сприймає світ дуже обмежено і буває безсилим у вирішенні деяких життєвих проблем. Зате підсвідомість кордонів не має, і чим більше вона буде наповнена яскравими та позитивними символами, звуками, квітами та емоціями ще до народження, тим реальніше у цього малюка буде шанс досягти гармонії із самим собою та навколишнім світом. Відчувши ще до народження, що таке кохання, ніжність, турбота, співпереживання, дитина обов’язково перенесе ці почуття у своє доросле життя.
