Психологія спілкування з дітьми та старими
Перше правило є загальним: якщо ви спілкуєтеся з людиною, яка вас не знає, але спостерігала за вами протягом певного часу, не варто занадто різко змінювати свій тон чи характер розмови. Як правило, люди насторожено ставляться до таких змін. Так, якщо ви після тихої розмови раптом почнете підкреслено голосно звертатися до літнього співрозмовника, він може оцінити це не як повагу та спробу виявити уважність, а як вияв неповаги.
У цьому випадку краще навіть припуститися помилки: вас просто попросять збільшити гучність голосу, проте при цьому не виникне ні образи, ні збентеження. Також і діти часто дивуються, якщо дорослі, які щойно спілкувалися в певному тоні, раптом звертаються до них з недоречним сюсюканням.
Ще одна спільна порада – уникати навмисності та штучності. Співрозмовник почуватиметься комфортно, тільки якщо ви будете поводитися щиро та природно. Якщо ви не відчуваєте дійсного бажання підлаштуватись під особливості другого учасника розмови, то від ваших навмисних спроб незручність відчувають обидві сторони.
Які ж рекомендації варто пам’ятати, розмовляючи з дітьми чи людьми похилого віку? По-перше, слід стежити за темпом промови. І люди похилого віку, і малюки не завжди добре сприймають швидку мову. Це не означає, що потрібно надмірно розтягувати слова. Просто слідкуйте, щоб усі фрази звучали ясно і чітко, а паузи дозволяли зрозуміти, де закінчилася одна пропозиція та почалася інша. По-друге, не варто нагромаджувати у розмові велику кількість складносурядних думок. Розмовляйте лаконічніше. Так ви досягнете не тільки кращого розуміння, але й покажете малюкові зразок добре збудованого мовлення.
З цим пов’язана і третя рекомендація: спілкуючись з літніми людьми і дітьми, які тільки починають свій шлях, уникайте слів-паразитів, стежте за формулюваннями. Не повинно бути просторіччя або словесного “сміття”, варто уникати новомодних слів. Особливо складно, але конче необхідно на час розмови забути про професійний сленг.
Як можна побачити, всі ці поради можуть стати у нагоді і тим, хто прагне збагатити свою мову, навчитися правильно і грамотно говорити. Це не дивно, адже діти ще не встигли зіпсувати свій словник, і їм потрібна чиста мова, а люди похилого віку вже усвідомили всю естетичну непривабливість словесного сміття.
Остання, і навіть загальна рекомендація, стосується манери поведінки. Не варто наголошувати на своїй “інакшості”. І діти, і старі люди – такі ж люди, як і ви. Так, малюки ще тільки освоюють світ, а у людей похилого віку іноді виникають труднощі з прийняттям нових віянь і тенденцій. Однак не варто намагатися зайняти їхній рівень. Це можна зрозуміти на прикладі розмов із дітьми. Часто дорослі намагаються примітивувати свою мову, вважаючи, що так вона видасться дітям доступнішою. Однак малюки ставляться до таких дій з образою і можуть просто не зрозуміти, що ви хочете від них. Більше того, таким чином ви позбавляєте їхньої можливості розвиватися.
Якщо ж ви не коригуватимете свою мову, але лише трохи її спростите, то досягнете зовсім іншого результату. По-перше, малюк відчує ваше поважне до нього ставлення та справжню зацікавленість у розмові і охоче спілкуватиметься. По-друге, почувши якісь незнайомі слова, він зможе їх освоїти і, розширивши словниковий запас, піднятися на сходинку вгору.
